цвірінькання
ЦВІРІНЬКАННЯ, я, с. Дія за знач. цвірінькати і звуки, утворювані цією дією. Максимів голос здавався цвіріньканням горобчика проти страшного бугаєвого реву... (Мирний, І, 1949, 211); Відверта розмова двох вчених відбувалась у самій гущавині запашного яблуневого цвіту, під гудіння бджіл і веселе цвірінькання садових пташок (Довж., І, 1958, 479); В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Коцюб., І, 1955, 293).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цвірінькання | цвірінькання |
Родовий | цвірінькання | цвірінькань |
Давальний | цвіріньканню | цвіріньканням |
Знахідний | цвірінькання | цвірінькання |
Орудний | цвіріньканням | цвіріньканнями |
Місцевий | на/у цвіріньканні | на/у цвіріньканнях |
Кличний | цвірінькання | цвірінькання |