циркач
ЦИРКАЧ, а, ч., розм. Артист цирку. Колись він бачив циркача, який тягав з усіх кишень гроші, хоч він їх туди й не клав (Збан., Курил. о-ви, 1963, 21); Шеф іноді дивився на наші вправи, виказуючи знання спорту. Чорт же його відав, що він був свого часу циркачем і навіть влаштовував змагання атлетів! (Ю. Янов., II, 1954, 23); *У порівн. Помбух, як добрий циркач, пірнув пухленькими руками у ворохи і подав головбухові книгу (Ле, Міжгір'я, 1953, 175); // перен. Спритна людина, здатна на будь-які витівки.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | циркач | циркачі |
Родовий | циркача | циркачів |
Давальний | циркачеві, циркачу | циркачам |
Знахідний | циркача | циркачів |
Орудний | циркачем | циркачами |
Місцевий | на/у циркачі, циркачу, циркачеві | на/у циркачах |
Кличний | циркачу | циркачі |