ЧЕРЕП'ЯНИЙ, а, е. 1. Зробл. з глини (перев. про посуд). Був у неї і собака з міді кований, і зайчик череп'яний, мережані ушка (Вовчок, І, 1955, 258); Уляна сиділа на піддашші і вилущувала квасолю в череп'яну миску (Тют., Вир, 1964, 453); "Катеринославець", розмахуючи своєю череп'яною люлькою, починає до нього мову (Гончар, Новели, 1954, 21); *Образно. - Друзі! - раптом вигукнув Іван.. Голос його був хриплий, череп'яний, йому дрижали губи й тремтіли коліна (Досв., Вибр., 1959, 157).

2. Те саме, що черепичний. За ставом збилися в купу череп'яні дахи містечка (Коцюб., II, 1955, 247); Це була пасіка. Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Гр., II, 1963, 330).