чинбар
ЧИНБАР, я, ч. Ремісник, який чинить, обробляє шкіри. З удосконаленням техніки виробництва стали виділятись ремісники по професіях - ковалі, зброярі, теслярі.., чинбарі, ткачі, гончарі (Іст. середніх віків, 1955, 63); - А що, кажу, Якове, ..будемо з шкурами робити? - Прийшлося чинбаря наняти, сяк-так вичинили їх уже по-нашому та спродали за якийсь там безцінок (Мирний, І, 1954, 222); //Робітник шкіряного виробництва; шкіряник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чинбар | чинбарі |
Родовий | чинбаря | чинбарів |
Давальний | чинбареві, чинбарю | чинбарям |
Знахідний | чинбаря | чинбарів |
Орудний | чинбарем | чинбарями |
Місцевий | на/у чинбарі, чинбареві | на/у чинбарях |
Кличний | чинбарю | чинбарі |
чинбарити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинбарю | чинбаримо |
2 особа | чинбариш | чинбарите |
3 особа | чинбарить | чинбарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинбаритиму | чинбаритимемо |
2 особа | чинбаритимеш | чинбаритимете |
3 особа | чинбаритиме | чинбаритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чинбарив | чинбарили |
Жіночий рід | чинбарила | |
Середній рід | чинбарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чинбармо | |
2 особа | чинбар | чинбарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чинбарячи | |
Минулий час | чинбаривши |