чужосторонній
ЧУЖОСТОРОННІЙ, я, є, розм. 1. З чужої сторони, країни, з іншого населеного пункту і т. ін. Мій жених був хороший такий, господи! Чорнявий, ставний... А він не з нашого села був, геть із чужого.. Дарма, що чужосторонній, та господар був добрий (Восчок, I, 1955, 3); [Текля:] Глянь, глянь, якась чужостороння дівка чи молодиця зустрілася з парубками (Кроп., IV, 1959, 259); Горе було, як попадався чужосторонній чоловік і не пізнавав в старчукові пушкарського отамана. Гірко карав тоді таких Юрішко (Хотк., II, 1966, 115).
2. Який не перебуває в тісних родинних зв'язках, у близьких стосунках, далекий від кого-небудь; чужий, сторонній. - Як умерла [мати], тоді тільки прийшли [Хведір з Горпиною], наче чужосторонні які-небудь, геть одсторонь стояли (Мирний, III, 1954, 328).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чужосторонній | чужостороння | чужостороннє | чужосторонні |
Родовий | чужостороннього | чужосторонньої | чужостороннього | чужосторонніх |
Давальний | чужосторонньому | чужосторонній | чужосторонньому | чужостороннім |
Знахідний | чужосторонній, чужостороннього | чужосторонню | чужостороннє | чужосторонні, чужосторонніх |
Орудний | чужостороннім | чужосторонньою | чужостороннім | чужосторонніми |
Місцевий | на/у чужосторонньому, чужостороннім | на/у чужосторонній | на/у чужосторонньому, чужостороннім | на/у чужосторонніх |