шабельний
ШАБЕЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шаблі. Непроворний на вигляд, він у бою гасав на коні, як чорт, і не раз тішив самого Богуна своїми дужими і хвацькими шабельними ударами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 218); // Озброєний шаблями. По кількох хвилинах наші визначені для удару шабельні підрозділи стояли в кінному ладу, готові до атаки (Кач., Вибр., 1953, 313).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шабельний | шабельна | шабельне | шабельні |
Родовий | шабельного | шабельної | шабельного | шабельних |
Давальний | шабельному | шабельній | шабельному | шабельним |
Знахідний | шабельний, шабельного | шабельну | шабельне | шабельні, шабельних |
Орудний | шабельним | шабельною | шабельним | шабельними |
Місцевий | на/у шабельному, шабельнім | на/у шабельній | на/у шабельному, шабельнім | на/у шабельних |