ширити
ШИРИТИ, рю, риш, недок., перех. 1. Робити ширшим, більшим за розміром; розширювати. Яків по-дитячому застиг з відкритим ротом; Люба від остраху тільки ширила очі (Вол., Озеро.., 1959, 12); // Поширювати в просторі. І воно [зерно] буяє, гілки розгортає Та ширить коріння своє... (Мирний, V, 1955, 295); Зоря незгасна світова. Все ширячи проміння над землею, Усю мою Вітчизну повива (Рильський, III, 1961, 47); // перен., рідко. Робити більшим за обсягом, складом, змістом; розвивати. Треба б його [видавництво] у нас ширити якомога, а задля сього треба користуватись всякою полегкістю, яка тепер, кажуть, настала (Мирний, V, 1955, 399).
2. Бути джерелом або носієм запаху. Липа запах медовий ширила (У. Кравч., Вибр., 1958, 163); Пучки сухих трав, вирваних з корінням, ширили довкола тонкий аромат (Жур., До них іде.., 1952, 96).
3. перен. Те саме, що поширювати 4. Кращі думки віку щиро уживати, Як любов до брата, рівна всім свобода,- Ширити навколо, славить, розвивати. Аж поки не стануть приводом нарада [народу] (Граб., І, 1959, 118); Ширить тривогу телеграф (Довж., I, 1958, 53); З болем дивився Іван Федоров на справу рук своїх. Через книги він хотів ширити освіту, науку серед людей (Ів., Тгвмниця, 1959, 179).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ширю | ширимо |
2 особа | шириш | ширите |
3 особа | ширить | ширять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ширитиму | ширитимемо |
2 особа | ширитимеш | ширитимете |
3 особа | ширитиме | ширитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ширив | ширили |
Жіночий рід | ширила | |
Середній рід | ширило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ширмо | |
2 особа | шир | ширте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ширячи | |
Минулий час | ширивши |