штурхонути
ШТУРХОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і без додатка, розм. Підсил. до штурхнути. Виліз я на стіну, одним оком на степ дивлюсь. Свербить моє око, бо так і чекаю, що хтось вилами штурхоне (Ю. Янов., І, 1958, 127); Замість відповіді хтось добре штурхонув його під ребра і підштовхнув до столу (Гашек, Пригоди Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26); Жінка штурхонула його легенько в голову, затужила: - Та замовкни ти, нахабо, не квили! (Збан., Таємниця.., 1971, 275); Бить, сказать, не била [Оришка], а разів тричі межи плечі добре штурхонула... (Вишня, II, 1956, 73).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурхону | штурхонемо |
2 особа | штурхонеш | штурхонете |
3 особа | штурхоне | штурхонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | штурхонув | штурхонули |
Жіночий рід | штурхонула | |
Середній рід | штурхонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | штурхонімо | |
2 особа | штурхони | штурхоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | штурхонувши |