шумкий
ШУМКИЙ, а, е. Те саме, що шумливий1. Пішов [Іван] геть просто на крутий обрив і щез у морі шумкої, неспокійної зелені (Кол., Терен.., 1959, 297); Благословенна дніпрова долина - Шумкі хліба і гомінкі гаї (Вирган, В розп. літа, 1959, 22); Шумкі дерева вихльоскували голим віттям над головою в майора Монтегю (Загреб., Європа 45, 1959, 167); В далекому морі, в шумкім океані Радянські пливуть кораблі (Бичко, Простота, 1963, 72); Вирвавшись часом з шумкого й гарячого міста.., я завжди поспішав у ліс (Вас., II, 1959, 331).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | шумкий | шумка | шумке | шумкі |
Родовий | шумкого | шумкої | шумкого | шумких |
Давальний | шумкому | шумкій | шумкому | шумким |
Знахідний | шумкий, шумкого | шумку | шумке | шумкі, шумких |
Орудний | шумким | шумкою | шумким | шумкими |
Місцевий | на/у шумкому, шумкім | на/у шумкій | на/у шумкому, шумкім | на/у шумких |