ЩЕДРОТНИЙ, а, е, розм. Те саме, що щедрий. Мудрість українського народу, всі радощі і болі, які переживав він у минулому столітті, по вінця наповнили щедротне серце Тараса Шевченка (Тич., III, 1957, 78); Пошли [доле] їй справжнє велике кохання, без якого не гримлять громи в небі, не сиплять на спраглу землю щедротні дощі із хмар, не квітнуть.. вишневі сади під недосяжним сонцем (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 298); Не раз уже земля розквітнула садами, обтяжена була щедротними плодами, віддавши людям дар за чесну працю їх (Гонч., Вибр., 1959, 241); Підіймайсь, моя земле, як сонце щедротне на сході, Яриною в полях, дубняком у бору процвіти (Стельмах, V, 1963, 117).