юрмище
ЮРМИЩЕ, а, с. Збільш. до юрма. Величний вигляд барона налякав полохливе юрмище (Ільч., Серце жде, 1939, 448); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, ніби стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія, 1952, 47); В дальній вирій полетіли Юрмища пташині (Ус., Листя.., 1956, 52); Пролітали над дахом літаки - вночі низько, здавалося, ще трохи і вони черкатимуть колесами по темних юрмищах принишклих в напрузі дерев (Перв., Невигадане життя, 1958, 271); Чекаючи повільного порому, Затертий, в юрмищі машин стояв (Перв., II, 1958, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юрмище | юрмища |
Родовий | юрмища | юрмищ |
Давальний | юрмищу | юрмищам |
Знахідний | юрмище | юрмища |
Орудний | юрмищем | юрмищами |
Місцевий | на/у юрмищі | на/у юрмищах |
Кличний | юрмище | юрмища |