ябеда
ЯБЕДА, и, 1. ж., заст. Наклеп, обмова, поширювані з метою знеславити, зганьбити кого-, що-небудь. - Так, так... і рука Порохова... - сказав [Шавкун] наче сам до себе і став читати. Кожного кидало то в огонь, то в холод од тієї ябеди (Мирний, І, 1949, 388); // Прохання, заява і т. ін. З пірцем ходить та ябеди за чвертку горілки пише (Сл. Гр.).
@ Доїхати ябедами кого - наклепами, доносами завдати неприємностей кому-небудь. Порох таки його доїхав своїми ябедами: він тепер був під судом, без місця (Мирний, II, 1954, 271).
2. ч. і ж., розм. Той (та), хто зводить наклеп на кого-небудь, обмовляє когось, доносить комусь на когось. Серце Рошкевича болісно стислось. Он що! Значить, хтось написав донос на нього. Якийсь знайшовсь-таки ябеда і написав (Кол., Терен.., 1959, 269); - Ах, ти ж ябеда,- казала мама,- тебе варто було й насправді нашльопати гарненько! (Ю. Янов., II, 1954, 109).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ябеда | ябеди |
Родовий | ябеди | ябед |
Давальний | ябеді | ябедам |
Знахідний | ябеду | ябед |
Орудний | ябедою | ябедами |
Місцевий | на/у ябеді | на/у ябедах |
Кличний | ябедо | ябеди |