ясноокий
ЯСНООКИЙ, а, е. Який має світлі очі. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий (Вовчок, І, 1955, 273); Він.. ніс Оленку на руках, а його повненька, ясноока Галя дріботіла поруч нього, не в силі приховати радості свого благополуччя (Гончар, Тронка, 1963, 301); *Образно. Серед степу помолюся Зорям яснооким, Щоб без мене доглядали Тебе, одиноку (Шевч., І, 1963, 156); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом.., ясноокою ромашкою (Кол., Терен.., 1959, 9).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ясноокий | ясноока | яснооке | ясноокі |
Родовий | ясноокого | ясноокої | ясноокого | яснооких |
Давальний | ясноокому | ясноокій | ясноокому | яснооким |
Знахідний | ясноокий, ясноокого | яснооку | яснооке | ясноокі, яснооких |
Орудний | яснооким | ясноокою | яснооким | ясноокими |
Місцевий | на/у ясноокому, ясноокім | на/у ясноокій | на/у ясноокому, ясноокім | на/у яснооких |