єрик
ЄРИК1 , а, ч. Невелика протока, що з'єднує два озера або річку з озером. Часто доводилось обходити єрики й озерця, де Остап освіжавсь холодною водою (Коцюб., І, 1955, 359); Озеречка ті з'єднуються одне з одним вузенькими єриками, такими вузькими, що ледь-ледь можна ними пропхнутися на невеличких човниках-довбанках з одного озеречка до іншого (Вишня, II, 1956, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | єрик | єрики |
Родовий | єрика | єриків |
Давальний | єрикові, єрику | єрикам |
Знахідний | єрик | єрики |
Орудний | єриком | єриками |
Місцевий | на/у єрику | на/у єриках |
Кличний | єрику | єрики |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | єрик | єрики |
Родовий | єрика | єриків |
Давальний | єрикові, єрику | єрикам |
Знахідний | єрик | єрики |
Орудний | єриком | єриками |
Місцевий | на/у єрику | на/у єриках |
Кличний | єрику | єрики |