єхидний
ЄХИДНИЙ, а, е. Пройнятий злістю, хитрістю, лукавством (про людину). [Xрапко:] Він і мені все здавався єхидним, щось дуже вже падав передо мною... (Мирний, V, 1955, 203); Не була вона ні скупою, ні єхидною, а була доброю і чутливою (Довж., І, 1958, 191); // Який містить у собі таємний намір зачепити, образити. Максим єхидним голоском зупинив свого друга (Смолич, Мир.., 1958, 65); Єхидна посмішка світилась в очах вершників (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | єхидний | єхидна | єхидне | єхидні |
Родовий | єхидного | єхидної | єхидного | єхидних |
Давальний | єхидному | єхидній | єхидному | єхидним |
Знахідний | єхидний, єхидного | єхидну | єхидне | єхидні, єхидних |
Орудний | єхидним | єхидною | єхидним | єхидними |
Місцевий | на/у єхидному, єхиднім | на/у єхидній | на/у єхидному, єхиднім | на/у єхидних |