ЇСТИ, їм, їси, їсть; їмо, їсте, їдять; мин. ч. їв, їла, їло; наказ. сп. їж; недок. 1. перех. і без додатка. Споживати їжу. Хочеш їсти калачі, то не сиди на печі (Укр.. присл.., 1955, 204); Турбує мене, що мама нездорова. Прошу її берегтись, не їсти того, що шкодить (Коцюб., III, 1956, 415); Швидше додому, бо він голодний і хоче їсти! (Смолич, II, 1958, 12); Над ними білка їсть горішки і стука, стука дятел-птах (Сос., II, 1958, 411); // розм. Кусати, гризти, клювати (про комах, птахів іт.ін.). - Що, рясно ягоди вродили? - Та воно.. уродили, та прокляті горобці їдять (Мирний, І, 1954, 167); Голос оповідав звичайну історію втікачів: - .. Сорочка на мені чорна, заношена, нужа мене напала, ість... (Коцюб., І, 1955, 345).

@ Витрішки їсти див. витрішки; Дурно хліб їсти чий; Їсти чужий хліб - жити на чиїх-небудь харчах, не працюючи; жити з праці інших. - Нічого не робиш, ледащо! Дурно хліб мій їси! (Вовчок, І, 1955, 129); Їсти дрижаки див. дрижаки; Їсти немов не в себе - їсти надміру, дуже багато. Єдине, що вмів Санько робити з успіхом,- це їсти. Їв він немов не в себе (Збан., Єдина, 1959, 64); Їсти не просить див. просити; Їсти просить (просять), жарт.- подертий, потребує лагодження (про взуття, одяг). - І чоботи в мене роти пороззявляли, їсти просять (Кв.-Осн., II, 1956, 475); Їсть (їдять і т. ін. ), аж за вухами лящить див. вухо; Мало каші їв (їла, їли) хто - хтось не має життєвого досвіду; недосвідчений. - А тільки я так скажу, товариші шановні, що Назару Івановичу ще рано таку відповідальність на себе брати, молодий ще, зелений, як кажуть, мало каші їв... (Збан., Переджнив'я, 1960, 314).

2. неперех. Те саме, що харчуватися 1. - Їдять і п'ють вони [пани] смачно, сплять розкішно, слуги роблять і годять їм безвідмовно (Вовчок, І, 1955, 379); При такій інтенсивній праці треба добре їсти (Коцюб., III, 1956, 147).

3. перех. Роз'ятрювати, роз'їдати (про дим, пилюку тощо). Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози (Котл., І, 1952, 216); // Роз'їдати хімічно, руйнувати. Войовницький шлом [шолом] їсть невідступна іржа... (Зеров, Вибр., 1966, 286).

4. перех., перен. Завдавати болю, смутку; мучити. Досада пекла Василя, їла (Мирний, IV, 1955, 81); Журба Юрка їла годинами (Козл., Ю. Крук, 1950, 74); - Нащо собі серце їсти. Воно ще молоде... (Кучер, Трудна любов, 1960, 335).

5. перех., перен., розм. Весь час дорікати кому-небудь, ганити, сварити когось. Їстимуть тебе [дочку] зовиці, Їстиме свекруха (Щог., Поезії, 1958, 75); Їсть мене господиня, як іржа залізо, за ті поросята (Барв., Опов.., 1902, 243); І нащо ото їсти один одного? (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 131).

@ Їдом їсти див. їдом; Їдьма їсти див. їдьма; Їсти живцем див. живцем; Їсти очима кого, що - дивитися на кого-, що-небудь дуже пильно. Дивлюсь я - вона вже мене їсть очима; чую я - вже й мене бере злість (Н.-Лев., II, 1956, 12); Далі підходить [учитель] до столу, нашвидку, пильними очима їсть мої книжки (Вас., II, 1959, 78); Поїдом їсти див. поїдом.

ВІН, його (з прийм. від нього, у нього і т. ін.), займ. особ. 3-ої ос. одн. , ч. 1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. І наверзлось мені, що оце і є він, шлях мій (Вовчок, VI, 1956, 228); [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... (К.-Карий, II, 1960, 278); Всі з острахом одхилялись од нього [Матюхи] й давали дорогу (Головко, II, 1957, 133); Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім (Павл., Бистрина, 1959, 52); // У сполуч. із сам виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні] (Коцюб., II, 1955, 36); // У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... (Л. Укр., І, 1951, 452).

2. тільки род. в. Уживається в значенні присвійного займенника. Пізнати дурного по сміху його (Номис, 1864, № 6491); Ловила й Катря на собі його погляд не раз - настирливий (Головко, II, 1957, 193).

3. Виступає в значенні частки з відтінком неозначеності в словосполуках типу нехай (хай) йому біс, хто (біс і т. ін. ) його знає, чорт його бери.