будівля
БУДІВЛЯ, і, ж. 1. Архітектурна споруда; будова. На долині видно якусь темну будівлю з колодок (Н.-Лев., II, 1956, 411); Сімферополь вражає подорожнього своїми старовинними будівлями (Вишня, І, 1956, 159).
2. тільки одн., рідко. Дія за знач. будувати 1. Він раявся з Мотрею.., що його робить: чи розпочати будівлю, чи оселитися тут (Мирний, IV, 1955, 207).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | будівля | будівлі |
Родовий | будівлі | будівель |
Давальний | будівлі | будівлям |
Знахідний | будівлю | будівлі |
Орудний | будівлею | будівлями |
Місцевий | на/у будівлі | на/у будівлях |
Кличний | будівле | будівлі |