відвага
ВІДВАГА, и, ж. Відсутність страху в людини перед небезпекою. Сміливим відвага володіє (Укр.. присл.., 1955, 75); Очі козацькі променіли одвагою (Вовчок, І, 1955, 332); Новий приплив енергії, шалена відвага поняли її волю, і вона кинулась вперед.. з сліпою завзятістю зраненого оленя (Коцюб., І, 1955, 362).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відвага | відваги |
Родовий | відваги | відваг |
Давальний | відвазі | відвагам |
Знахідний | відвагу | відваги |
Орудний | відвагою | відвагами |
Місцевий | на/у відвазі | на/у відвагах |
Кличний | відваго | відваги |