гулі
ГУЛІ1, ів, мн., розм. Веселе, з розвагами, танцями і т. ін. проведення часу. [Савка:] Дурний якийсь вигадав ті гулі проти ночі! (Вас., III, 1960, 61); - Поки не почалася жнив'яна пора, молодь охоче затіває гулі (Гур., Новели, 1951, 44).
ГУЛІ2, невідм., дит., розм. Те саме, що гуляти. Не плач, дитинко, гулі підемо (Сл. Гр.).
ГУЛІ3, мн. (одн. гуля, і, ж.), нар.-поет. Голуби. Цитьте, гулі, не гудіте, Спить матуся, не збудіте (Чуб., V, 1874, 454); Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі, гулі, гулі, голуби, сірі, білі та рябі (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 15).
ГУЛІ4, виг. Уживається для кликання голубів. Гулі, гулі, голуби, ви летіте сюди! (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гулі | |
Родовий | гулів | |
Давальний | гулям | |
Знахідний | гулі | |
Орудний | гулями | |
Місцевий | на/у гулях | |
Кличний | гулі |
ґуля
ГУЛЯ1, і, ж. Заокруглена опуклість, наріст на тілі людини або тварини від запалення, удару і т. ін. Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Мирний, V, 1955, 404); Коняку щось напало, гулі поробилися (Мик., II, 1957, 83); * У порівн. Йому шлях перетинає людина в котелку, з-під якого чорною гулею вибився чуб (Стельмах, II, 1962, 589).
ГУЛЯ2 див. гулі3.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґуля | ґулі |
Родовий | ґулі | ґуль |
Давальний | ґулі | ґулям |
Знахідний | ґулю | ґулі |
Орудний | ґулею | ґулями |
Місцевий | на/у ґулі | на/у ґулях |
Кличний | ґуле | ґулі |