дзогчен
ДЗОГЧЕН, -а, ч. В перекладі з тибетської означає "Велика Досконалість"; вважається найвищим вченням в тибетському буддизмі; згідно з древніми тантрами, дзогчен бере свій початок з джерел цивілізації, містить елементи давньоіндійської філософії і практики; це не релігійне віровчення, а живе знання, яке вчителі передавали понад обмеження різних традицій; вчення дзогчен – це шлях самодосконалості, відкритий для всіх; послідовники вчення, органічно використовуючи все своє сприйняття та весь повсякденний досвід, вчаться розпізнавати природу свідомості, розуму, а також інтегрувати віднайдене знання у звичайне життя.