див
ДИВ1, а, ч., міф. У слов'янській міфології - зловісна сила у вигляді птаха. Щоб на тебе див прийшов (Номис, 1864, .№ 3743); 3 високого дерева Див проквиляє, Землі невідомій вістку засилає (Мирний, V, 1955, 264); Лисиці брешуть на щити, І кличе див поверху древа (Рильський, 300 літ, 1954, 12).
ДИВ2, у, ч., рідко. Диво. Ой там, на горі, дивний див: Там соловейко гніздо звив (Укр.. лір. пісні, 1958, 289); // у знач. присудк. сл. Воно й не див! Бо розум жив Тогді в старій хатинці (Г.-Арт., Байки.., 1958, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | див | диви |
Родовий | диву | дивів |
Давальний | дивові, диву | дивам |
Знахідний | див | диви |
Орудний | дивом | дивами |
Місцевий | на/у диві | на/у дивах |
Кличний | диве | диви |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | див | диви |
Родовий | дива | дивів |
Давальний | дивові, диву | дивам |
Знахідний | дива | дивів |
Орудний | дивом | дивами |
Місцевий | на/у диві | на/у дивах |
Кличний | диве | диви |
дива
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дива | диви |
Родовий | диви | див |
Давальний | диві | дивам |
Знахідний | диву | диви |
Орудний | дивою | дивами |
Місцевий | на/у диві | на/у дивах |
Кличний | диво | диви |
дивити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивлю | дивимо |
2 особа | дивиш | дивите |
3 особа | дивить | дивлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивитиму | дивитимемо |
2 особа | дивитимеш | дивитимете |
3 особа | дивитиме | дивитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дивив | дивили |
Жіночий рід | дивила | |
Середній рід | дивило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дивімо | |
2 особа | диви | дивіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дивлячи | |
Минулий час | дививши |