екзоніми
ЕКЗОНІМИ, -ів, мн. 1. Різні назви тих самих об'єктів. 2. Топоніми або етноніми, що не вживаються відповідно місцевим населенням або народом, в т.ч. і на офіційному рівні; екзоніми можна розглядати у широкому значенні, тобто як всі називання будь-яким народом інших народів і відповідно топоніми, які закріпилися в якійсь мові, для назв інших земель, географічних об'єктів (озер, річок тощо), населених пунктів, крім тих, що розташовані на території сучасного проживання народу, так і в більш вузькому значенні – як ті екзоніми, що закріпилися в міжнародній практиці, на противагу ендонімам (внутрішнім назвам); найчастіше екзонімами є ті ж автоніми, тільки адаптовані до умов і вимови в якійсь конкретній мові; також часто екзоніми є історичними назвами міст і поселень, земель (історичних провінцій), зрідка – народів, на території яких у різні історичні періоди жили різні народи і/або контролювали різні державні утворення; екзонімами є і латинські назви сучасних міст, поселень і народів; усі екзоніми можна поділити на: екзотопоніми – іншомовні назви топонімів і екзоетноніми – іншомовні назви етнонімів.