завоняти
ЗАВОНЯТИ, яю, яєш, док., розм., рідко. Почати воняти. Понасипали того порошку [від тарганів] всюди. Потім запалили оті біленькі кружальця і полягали спати. Господи, як зашипіло воно, як задиміло, як завоняло!.. (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 148); // Запахнути. Похилилась наша хата, завоняла пусткою (Барв., Опов.., 1902, 249).