заподіювати
ЗАПОДІЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАПОДІЯТИ, ію, ієш, док., перех. Завдавати чогось, робити кому-небудь щось неприємне, важке, болюче. За що ж кара, За що мені муки? Кому я що заподіяв? (Шевч., І, 1951, 244); Треба дуже великої сили волі, щоби спокійно переносити на собі ту зневагу, яку він тепер може їй заподіяти (Март., Тв., 1954, 300); Ольга тільки тепер зрозуміла, якої шкоди заподіяла собі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 30); // Викликати щось, спричинятися до чого-небудь (звичайно неприємного). Мікотичні отруєння сільськогосподарських тварин щороку заподіюють чималу шкоду, хоч ці захворювання відмічаються лише в окремих господарствах (Мікр. ж., XXII, 2, 1960, 8).
Заподіяти собі смерть - кінчити життя самогубством. - Якби батько не оддав мене за тебе, то я б сама собі смерть заподіяла, - говорила Мелашка до Лавріна (Н.-,Лев., II, 1956, 321).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заподіюю | заподіюємо |
2 особа | заподіюєш | заподіюєте |
3 особа | заподіює | заподіюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заподіюватиму | заподіюватимемо |
2 особа | заподіюватимеш | заподіюватимете |
3 особа | заподіюватиме | заподіюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заподіював | заподіювали |
Жіночий рід | заподіювала | |
Середній рід | заподіювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заподіюймо | |
2 особа | заподіюй | заподіюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заподіюючи | |
Минулий час | заподіювавши |