КУЖЕЛИТИ, ить, недок., розм., перев. безос. Вихрити, мести (про вітер, завірюху й т. ін.). Вітер дедалі дужче кужелив, зриваючи невлежаний сніг (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 94); Віхола не втихала. Ліс шумів, зверху кужелило (Хор., Незакінч. політ, 1960, 77).