керівний
КЕРІВНИЙ, а, е. 1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.). Доцільно встановити принцип, за яким керівні працівники загальносоюзних, республіканських і місцевих органів могли б обиратися на свої посади, як правило, не більш як на три строки підряд (Програма КПРС, 1961, 90); // Пов'язаний з керівництвом. Треба широко практикувати висування здібних робітників на керівну роботу в межах підприємства (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 299); - Був Сиволап колись відомим бурильником. В славі купався. А потім як почали висувати його на керівні пости, то наче підмінили людину (Ткач, Плем'я.., 1961, 37).
2. Який становить собою або містить у собі певні настанови, вказівки, що ними треба керуватися. Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм (Статут КПРС, 1961, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | керівний | керівна | керівне | керівні |
Родовий | керівного | керівної | керівного | керівних |
Давальний | керівному | керівній | керівному | керівним |
Знахідний | керівний, керівного | керівну | керівне | керівні, керівних |
Орудний | керівним | керівною | керівним | керівними |
Місцевий | на/у керівному, керівнім | на/у керівній | на/у керівному, керівнім | на/у керівних |