лавабо
ЛАВАБО2, невідм., с. 1. У середньовічних будівлях – приміщення для влаштування пісцин і невеликих резервуарів, призначених спочатку для хрещення, пізніше – для символічного омивання рук священика. 2. У католицькому храмі – розташована у ніші кам'яна чаша для ритуального обмивання рук.