лобний
ЛОБНИЙ, а, е. Прикм. до лоб 1. Щелепи [у дельфінів] видовжені далеко вперед, мов дзьоб. А зверху на них лежить жирова подушка - лобний виступ (Наука.., 2, 1967, 23).
Лобне місце: а) (іст.) поміст, підвищення на площі, з якого в старовину оголошувались царські укази і де проводилися публічні страти. Біля лобного місця дячки з гусячими перами за вухом і каламарями мідними, прив'язаними до гудзиків на благеньких рясах, нишпорять поміж прийшлими людьми (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 273); б) природне підвищення в якому-небудь пункті, що є його центром. На лобному місці, де колись стояла трухлява дерев'яна церковка, тепер стоїть будинок школи-одинадцятирічки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 138).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лобний | лобна | лобне | лобні |
Родовий | лобного | лобної | лобного | лобних |
Давальний | лобному | лобній | лобному | лобним |
Знахідний | лобний, лобного | лобну | лобне | лобні, лобних |
Орудний | лобним | лобною | лобним | лобними |
Місцевий | на/у лобному, лобнім | на/у лобній | на/у лобному, лобнім | на/у лобних |