полісяни
ПОЛІСЯНИ, сян, мн. (одн. полісянин, а, ч.; полісянка, и, ж. ). Жителі або уродженці Полісся. Чи полинути журавлем До озер лісових в Білорусь, - Полісянка листи мені шле: Жду у гості тебе, не діждусь (Нагн., Вибр., 1957, 292); Ці намети з того полотна, Яке робиться з білого льону, Що росте у твоєму районі, Полісянко моя льняна (Вирган, В розп. літа, 1959, 15).
полісянин
ПОЛІСЯНИН див. полісяни.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полісянин | полісяни |
Родовий | полісянина | полісян |
Давальний | полісянинові, полісянину | полісянам |
Знахідний | полісянина | полісян |
Орудний | полісянином | полісянами |
Місцевий | на/у полісянині, полісянинові | на/у полісянах |
Кличний | полісянине | полісяни |