ПОПЕЛІЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до попеліти. Серед спустошеного виноградника стояв робітник, байдужно перегортаючи ломакою попеліючий жар (Коцюб., І, 1955, 220); Він.. глядів і глядів у огнище, на миготячі іскри та попеліючі поліна (Фр., VI, 1951, 65).