пражани
ПРАЖАНИ, жан, мн. (одн. пражанин, а, ч.; пражанка, и, ж. ). Мешканці Праги. Стоять на вулицях до самих передмість десятки тисяч пражан, ще змарнілих від хронічного недоїдання, бурхливо сп'янілих від чистого повітря волі (Гончар, III, 1959, 458); Російська та українська літератури чехам, звісно, відомі, але про білоруську літературу пражанин має дуже туманну уяву (Рильський, IX, 1962, 13); Праго, незабутні каштани твої, Голубливі серпанки на Влтаві, Де щебечуть в садах цілу ніч солов'ї, Баламутять пражанок, лукаві! (Нех., Чудесний сад, 1962, 123).
пражанин
ПРАЖАНИН див. пражани.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пражанин | пражани |
Родовий | пражанина | пражан |
Давальний | пражанинові, пражанину | пражанам |
Знахідний | пражанина | пражан |
Орудний | пражанином | пражанами |
Місцевий | на/у пражанині, пражанинові | на/у пражанах |
Кличний | пражанине | пражани |