РАЧКУЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до рачкувати. Гойдається земля під ногами, як палуба корабля, і, щоб не впасти, хапаюсь за стіни. Зігнутий вдвоє, надутий вітром, наче вітрило, бачу крізь прижмурені очі рачкуючих «пасажирів» (Коцюб., II, 1955, 408).