тувинці
ТУВИНЦІ, ців, мн. (одн. тувинець, нця, ч.: тувинка, и, ж. ). Народність тюркської мовної групи, яка складає основне населення Тувинської АРСР. Три десятиріччя тому тувинці ще не мали своєї музики, драматургії, писемності. А нині невеликий двохсоттисячний народ знайомиться з видатними творами світової драматургії на рідній мові (Літ. Укр.. 6.IV 1965, 1).
тувинець
ТУВИНЕЦЬ див. тувинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тувинець | тувинці |
Родовий | тувинця | тувинців |
Давальний | тувинцеві, тувинцю | тувинцям |
Знахідний | тувинця | тувинців |
Орудний | тувинцем | тувинцями |
Місцевий | на/у тувинці, тувинцеві | на/у тувинцях |
Кличний | тувинцю | тувинці |
тувинка
ТУВИНКА див. тувинці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тувинка | тувинки |
Родовий | тувинки | тувинок |
Давальний | тувинці | тувинкам |
Знахідний | тувинку | тувинок |
Орудний | тувинкою | тувинками |
Місцевий | на/у тувинці | на/у тувинках |
Кличний | тувинко | тувинки |