туммо
ТУММО, невідм., ч. У буддизмі – перший шлях досягнення стану просвітління; припускає, що, зосереджуючись на погляданні вогню і пов'язаних з ним відчуттях теплоти, споглядальник може досягти повного ототожнення себе з вогнем; практикується йогами школи кагьюдпа; той, хто опанував туммо, проходить випробування: водою, під час якого він повинен у зимову холоднечу висушити жаром власного тіла мокрі простирадла; снігом, коли рівень володіння майстерністю йоги оцінюється кількістю і радіусом снігу, що розтанув навколо нього.