хуста
ХУСТА, и, ж., заст. Хустка. Великої треба хусти, щоб зав'язать людям усти [вуста] (Сл. Гр.); // тільки мн. хусти, хуста, хуст. Білизна. Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (Укр. присл.., 1963, 97); З полотна царського хуста маєш милій постелити, Ще й олієм [олією] покропити... (Л. Укр., IV, 1954, 274).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хуста | хусти |
Родовий | хусти | хуст |
Давальний | хусті | хустам |
Знахідний | хусту | хусти |
Орудний | хустою | хустами |
Місцевий | на/у хусті | на/у хустах |
Кличний | хусто | хусти |
хустя
ХУСТЯ, я, с., діал., 1. збірн. Білизна. Дівчата перуть собі хустя, Веселий їх гурт гомонить (Л. Укр., IV, 1954, 94); Гафійка ловила хустя, що розметав вітер по дворі, як стадо білих гусей (Коцюб., II, 1955, 74); На обгородженому тином подвір'ї блукало кілька курчат, на шворці часом висіло якесь різнокольорове хустя, під вікном цвіли рожі й чорнобривці (Перв., Материн.. хліб, 1960, 7); // Одяг. Літа, літа! Знов діждалась Устя з матір'ю весняної пори, Щоб надіть своє найкраще хустя І до пам'ятної йти гори (Турч., Земле моя.., 1961, 68).
2. Хустки. Що який вже лютий лихий татарин, Дівчину не плакати умовляє. Білим хустям сльози Він їй утирає (Перв., З глибини, 1956, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хустя | |
Родовий | хустя | |
Давальний | хустю | |
Знахідний | хустя | |
Орудний | хустям | |
Місцевий | на/у хусті | |
Кличний | хустя |