ШУТКУВАТИ
ШУТКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що жартувати. Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись; іще, як одійшли діди, і шуткував із своїм гостем. - Добре,- каже,- парять у нас у січовій лазні, нічого сказати! (П. Куліш, Вибр., 1969, 146); Так мило шуткували пасажири, Такі були вродливі всі жінки, Що мимохіть спадали в усміх щирий Зразки суворості - провідники (Рильський, II, 1960, 224); [Морозиха:] Та що-бо ти це таке кажеш? Як же це? [Микита:] Те, що чуєте! .. Та це, бачте, я шуткую! (Кроп., І, 1958, 76); *Образно. От так і на світі: хто рано почує, Як серце застогне, як серце здихне,- Той рано й заплаче, а доля шуткує, Поманить, поманить, та й геть полине (Пісні та романси.., II, 1956, 34); *У порівн. Розказую йому свою пригоду та разом, ніби шуткуючи, й дочку сватаю (Мирний, І, 1949, 180).
жартувати
ЖАРТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. без додатка, з ким. Говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось; шуткувати. Тяжко з горем в серці Жартувати і сміятись (Фр., XIII, 1954, 48); [Надія:] Дорогий Карпе Корнійовичу, скажіть, чому ви з усіма жартуєте, веселі, а зі мною стримані? (Корн., II, 1955, 224); // тільки з ким. Приваблювати до себе когось веселими розмовами; залицятися. Мої подруги пустують І зо всякими жартують, А я без Петра скучаю (Пісні та романси.., II, 1956, 10); Карпо не зачіпав дівчат, не жартував з ними (Н-.Лев., II, 1956, 272); // тільки з ким. Бавитися з ким-небудь (перев. з дітьми). За вечерею Балика.. жартував з дітьми, пообіцяв привезти їм шаблі з Брацлава (Тулуб, Людолови, 1, 1957. 37); Шахай почав жартувати з малою (Ю. Янов., І, 1958. 156); * Образно. Глянь: ясний місяць, світлі зорі, Жартують з небом у воді (Пісні та романси.., II, 1956, 63).
2. Говорити або робити що-небудь несерйозно. [Сотник:] Дурна ти, Насте, як я бачу, І посміяться не даси... Хіба не бачиш, я жартую (Шевч., II, 1953, 167); По обличчю сержанта не можна було вгадати - жартує він чи говорить серйозно (Гончар, І, 1954, 4).
3. Робити що-небудь необдумано, необережно; шуткувати. - Не жартуй, сину! Ти ще молодий. Пам'ятай: у тебе діти, в тебе худоба (Н.-Лев., II, 1956, 365); По мурах одважних співець походжає.. То ж він з ворогами і з лихом жартує (Л. Укр., І, 1951, 111).
4. з кого -чого, над ким -чим. Указувати на смішні сторони кого-, чого-небудь, підсміюватися над ким-, чим-небудь; насміхатися, глузувати. Жартував [Власов] з невеличкого платочка, котрим була голова у Галі прикрита (Мирний, IV, 1955,140); Над власною наругою жартуєш ти сама, Невже ж бо ти, громадонько, зовсім без сорома? (Л. Укр., І, 1951, 267); Бійці жартували з нього, що він так соромиться свого госпітального негліже, і Шура підтримувала їхні жарти (Гончар, III, 1959, 169); * Образно. Недоля жартує Над старою головою, А йому байдуже; Сяде собі, заспіває: «Ой не шуми, луже!» (Шевч., І, 1951, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жартую | жартуємо |
2 особа | жартуєш | жартуєте |
3 особа | жартує | жартують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жартуватиму | жартуватимемо |
2 особа | жартуватимеш | жартуватимете |
3 особа | жартуватиме | жартуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жартував | жартували |
Жіночий рід | жартувала | |
Середній рід | жартувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жартуймо | |
2 особа | жартуй | жартуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жартуючи | |
Минулий час | жартувавши |