абонований
АБОНОВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до абонувати; // у знач. прикм. Вона [танцюристка] поглянула через рампіу в напрямку абонованого місця балетомана, свого залицяльника (Моє життя в мист., 1955, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | абонований | абонована | абоноване | абоновані |
Родовий | абонованого | абонованої | абонованого | абонованих |
Давальний | абонованому | абонованій | абонованому | абонованим |
Знахідний | абонований, абонованого | абоновану | абоноване | абоновані, абонованих |
Орудний | абонованим | абонованою | абонованим | абонованими |
Місцевий | на/у абонованому, абонованім | на/у абонованій | на/у абонованому, абонованім | на/у абонованих |