авідья
АВІДЬЯ, -ї, ж. Одне з основних понять давньоіндуської філософії; затьмарення свідомості та неуцтво, внаслідок чого людина вважає реальним те, що не є таким насправді; першооснова зла і страждань у житті, тому що саме неуцтво не дозволяє побачити істинну сутність речей і природи, постійну мінливість реальності, негативні сторони егоцентризму і т.д.; неуцтво як основа всіх обумовлених дій будь-якої істоти, які породжують зло та страждання, є першою ланкою закону залежного походження, або “колеса життя” (бхавачакра); воно – одне з червоточин буття і причина поганих нахилів; у буддизмі особливо виділяються три джерела зла: неуцтво, жадібність, ненависть, які створюють погану карму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | авідья | авідьї |
Родовий | авідьї | авідей |
Давальний | авідьї | авідьям |
Знахідний | авідью | авідьї |
Орудний | авідьєю | авідьями |
Місцевий | на/у авідьї | на/у авідьях |
Кличний | авідьє | авідьї |