азазель
АЗАЗЕЛЬ, -я, ч., міф. Демон пустелі, якому євреї, за Біблією, щороку приносили у жертву козла. // Дух зла, один з двох цапів, на якого під час свята Йом Кіпур (день спокути) первосвященик накладав руки і сповідував гріхи єврейського народу, після чого цапа вели до безлюдного місця і там відпускали в пустелю («цап відпущення»); другого цапа водночас приносили в жертву Богові. // Переказ про Азазеля як про одного з пропащих ангелів виник досить пізно (не раніше III століття до н.е.) у єврейському фольклорі і зафіксований, зокрема, у відомій апокрифічній Книзі Єноха; у Книзі Єноха Азазель – проводир допотопних гігантів, що повстали проти Бога; він навчив чоловіків воювати, а жінок – мистецтву обману, спокусив людей у безбожжя і навчив їх розпусті; зрештою він був прив'язаний, за велінню Бога, до пустельної скелі; з Азазелем пов'язаний один із древніх іудейських обрядів; у день «козловідпущения» (наприкінці грудня, тобто під знаком Козерога), відбиралися два козли: один для жертвопринесення, інший – для відпущення в пустелю; священики вибирали, якого з них віддати Богові, а якого – Азазелю; спочатку приносилася жертва Богові, а потім первосвященик покладав руки на другу жертовну тварину, символізуючи цим перенесення на нього всіх гріхів народу; потім козла відпускали в пустелю – символ підземного царства і природне місце для гріхів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | азазель | азазелі |
Родовий | азазеля | азазелів |
Давальний | азазелеві, азазелю | азазелям |
Знахідний | азазеля | азазелів |
Орудний | азазелем | азазелями |
Місцевий | на/у азазелі | на/у азазелях |
Кличний | азазелю | азазелі |