асоційованість
АСОЦІЙОВАНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. доасоційований 2. Досить міцна тенденція наголошувати -ний у прикметників віддієслівних, частіше - з пасивним значенням. Такі прикметники звичайно зберігають виразну асоційованість з відповідними дієсловами (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 499).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | асоційованість | асоційованості |
Родовий | асоційованості, асоційованости | асоційованостей |
Давальний | асоційованості | асоційованостям |
Знахідний | асоційованість | асоційованості |
Орудний | асоційованістю | асоційованостями |
Місцевий | на/у асоційованості | на/у асоційованостях |
Кличний | асоційованосте | асоційованості |