аудієнція
АУДІЄНЦІЯ, ї, ж. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост. Па урочистій аудієнції Сагайдачний передав королевичеві полонених воєвод (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336); // Про приватний прийом, особисту розмову. - Можеш зміркувати, любий мій, що з сеї аудієнції я вийшов.. увесь облитий потом (Фр., III, 1950, 245); Вона подзвонила й попросила негайно аудієнції в хірурга (Смолич, І, 1958, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аудієнція | аудієнції |
Родовий | аудієнції | аудієнцій |
Давальний | аудієнції | аудієнціям |
Знахідний | аудієнцію | аудієнції |
Орудний | аудієнцією | аудієнціями |
Місцевий | на/у аудієнції | на/у аудієнціях |
Кличний | аудієнціє | аудієнції |