аферентація
АФЕРЕНТАЦІЯ, -ї, ж. 1. В біосистемах – одна з ланок універсального процесу випереджаючого відображення зовнішнього світу; механізм адекватної, цілеспрямованої пристосувальної поведінки. 2. У нейрофізіології – передавання аферентних (доцентрових) нервових імпульсів від рецепторів до нейронів кори головного мозку і частковий їх аналіз; до системи аферентації належать первинні аферентні збудження (передавання всієї інформації із зовнішнього і внутрішнього середовища організму), аферентний синтез (процес аналітико-синтетичної інтеграції всієї одержаної інформації до стадії прийняття рішення і визначення мети), зворотна аферентація, яка дає можливість зіставляти реальні результати дії з її програмою, оцінювати ці результати для відповідної корекції; механізм аферентації в біосистемі надає їй здатності високої самоорганізації на основі внутрішнього планування дій.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аферентація | аферентації |
Родовий | аферентації | аферентацій |
Давальний | аферентації | аферентаціям |
Знахідний | аферентацію | аферентації |
Орудний | аферентацією | аферентаціями |
Місцевий | на/у аферентації | на/у аферентаціях |
Кличний | аферентаціє | аферентації |