безпровиння
БЕЗПРОВИННЯ, я, с., діал. Безневинність. Його дитина легше вибачила б йому найтемнішу справу, ніж його безпровиння (Вільде, Винен.., 1959, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безпровиння | безпровиння |
Родовий | безпровиння | безпровинь |
Давальний | безпровинню | безпровинням |
Знахідний | безпровиння | безпровиння |
Орудний | безпровинням | безпровиннями |
Місцевий | на/у безпровинні | на/у безпровиннях |
Кличний | безпровиння | безпровиння |