бензилпеніцилін
БЕНЗИЛПЕНІЦИЛІН, -у, ч. Антибіотик; застосовують при запальних захворюваннях (інфекції легень та дихальних шляхів; сечо- та жовчовидільних шляхів, ранових інфекціях, гнійних інфекціях шкіри, м'яких тканин, слизових оболонок, різні форми ангін, дифтерія, скарлатина, бешихове запалення, гонорея тощо).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бензилпеніцилін | бензилпеніциліни |
Родовий | бензилпеніциліну | бензилпеніцилінів |
Давальний | бензилпеніцилінові, бензилпеніциліну | бензилпеніцилінам |
Знахідний | бензилпеніцилін | бензилпеніциліни |
Орудний | бензилпеніциліном | бензилпеніцилінами |
Місцевий | на/у бензилпеніциліні | на/у бензилпеніцилінах |
Кличний | бензилпеніциліне | бензилпеніциліни |