блюдце
БЛЮДЦЕ, я, с. 1. Чайний посуд, який ставлять під чашку або склянку. Він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Мирний, III, 1954, 161); Жінка поставила склянку з блюдцем перед Мариною (Дмит., Наречена, 1959, 233).
2. геол. Полога западина округлої або овальної форми, дно якої поступово підвищується до країв і непомітно зливається з навколишньою поверхнею. Характерну особливість рельєфу становлять блюдця або поди (Геол. Укр., 1959, 372).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | блюдце | блюдця |
Родовий | блюдця | блюдець |
Давальний | блюдцю | блюдцям |
Знахідний | блюдце | блюдця |
Орудний | блюдцем | блюдцями |
Місцевий | на/у блюдці | на/у блюдцях |
Кличний | блюдце | блюдця |