боязливий
БОЯЗЛИВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що боязкий. Чи се ж вона [Олеся]? Стоїть якась постара, замучена молодиця, печаловита, боязлива... (Вовчок, І, 1955, 30); Лояльні галичани, боязливі, залякані, одвернулись від нього [І. Франка] (Коцюб., III, 1956, 33); Уляна крадькома переводила свій боязливий погляд.. на його [Федора] (Мирний, І, 1954, 307).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | боязливий | боязлива | боязливе | боязливі |
Родовий | боязливого | боязливої | боязливого | боязливих |
Давальний | боязливому | боязливій | боязливому | боязливим |
Знахідний | боязливий, боязливого | боязливу | боязливе | боязливі, боязливих |
Орудний | боязливим | боязливою | боязливим | боязливими |
Місцевий | на/у боязливому, боязливім | на/у боязливій | на/у боязливому, боязливім | на/у боязливих |