бризкання
БРИЗКАННЯ, я, с. Дія за знач. бризкати. Опанас положив хлопця на траву і почав бризкати на нього водою. Те бризкання відживило Санька, і він розплющив очі (Гр., І, 1963, 365); * Образно. - Змалилась, ніяк не награєшся, дівуля, - казав лікар, потай милуючись донькою, її здоров'ям, свіжим бризканням молодої енергії (Гончар, Земля.., 1947, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бризкання | бризкання |
Родовий | бризкання | бризкань |
Давальний | бризканню | бризканням |
Знахідний | бризкання | бризкання |
Орудний | бризканням | бризканнями |
Місцевий | на/у бризканні | на/у бризканнях |
Кличний | бризкання | бризкання |