букводрукуючий
БУКВОДРУКУЮЧИЙ, а, е. Який друкує не умовними знаками, а звичайними літерами. [Якобі] вперше запровадив букводрукуючі апарати (Фіз., II, 1957, 144).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | букводрукуючий | букводрукуюча | букводрукуюче | букводрукуючі |
Родовий | букводрукуючого | букводрукуючої | букводрукуючого | букводрукуючих |
Давальний | букводрукуючому | букводрукуючій | букводрукуючому | букводрукуючим |
Знахідний | букводрукуючий, букводрукуючого | букводрукуючу | букводрукуюче | букводрукуючі, букводрукуючих |
Орудний | букводрукуючим | букводрукуючою | букводрукуючим | букводрукуючими |
Місцевий | на/у букводрукуючому, букводрукуючім | на/у букводрукуючій | на/у букводрукуючому, букводрукуючім | на/у букводрукуючих |