бігання
БІГАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бігати 1. Піднявсь було по усіх вулицях гомін, бігання, крик. галас (Кв.-Осн., II, 1956, 172); // перен. Поспішне метушливе ходіння куди-небудь, з якоюсь метою; безперервна метушня. В Ніцці наші дами так зайнялись біганням по магазинах.., що навіть не мали часу подивитись на могилу Герцена (Л. Укр., V, 1956, 384).
2. спорт. Те саме, що біг1 2. - Вам, товаришу Цимбал, треба як слід попрактикуватися в біганні, - каже лейтенант (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бігання | бігання |
Родовий | бігання | бігань |
Давальний | біганню | біганням |
Знахідний | бігання | бігання |
Орудний | біганням | біганнями |
Місцевий | на/у біганні | на/у біганнях |
Кличний | бігання | бігання |