ваблення
ВАБЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вабити.
2. Принадність, здатність приваблювати. Властивість артистичного таланту така, що він надає своїм утворам на сцені елементів благородства, естетизму, чарівливості, ваблення, внутрішньої і зовнішньої краси (Про мист. театру, 1954, 206).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ваблення | ваблення |
Родовий | ваблення | ваблень |
Давальний | вабленню | вабленням |
Знахідний | ваблення | ваблення |
Орудний | вабленням | вабленнями |
Місцевий | на/у вабленні | на/у вабленнях |
Кличний | ваблення | ваблення |